Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації світової економіки
- Всі публікації
Єременко А.В. // Матеріали виступів IX Міжн. наук.-практ. конф.
"Актуальні проблеми інтелектуальної власності", м. Алушта,
5-9.09.2005.
В сучасному світі рівень економічного розвитку та темпи економічного зростання країн зазвичай визначаються значимістю науково-технічного прогресу в інтелектуалізації виробництва. Інтенсивність інноваційної діяльності багато в чому визначає сьогодні рівень економічного розвитку: в глобальній економічній конкуренції виграють ті країни, які забезпечують сприятливі умови для розвитку інтелектуальної власності. Прикладом цьому є те, що в розвинених країнах на долю нових або удосконалених технологій, продукції, обладнання, які містять нові знання або рішення, припадає від 70 до 85% приросту валового внутрішнього продукту.
Сфера науково-технічної діяльності в нашій країні – одна з найбільш складних з точки зору нормативно-правового забезпечення. На жаль, з боку держави досі не зроблені кроки, які необхідні для перетворення науково-технічної діяльності в повноцінну галузь народного господарства. Досі не розроблені чіткі механізми щодо залучення та використання результатів науково-технічної діяльності, тобто інтелектуальної власності в господарський обіг. Адже саме держава повинна звернути особливу увагу на науково-технічну діяльність та створити нормативно-правове поле, здатне забезпечити комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності.
Визначаючи сьогодні світову стратегію, необхідно усвідомлювати, що сучасний світ - це, преш за все, світ технологій, світ, де купують та продають продукти інтелектуальної праці. По мірі просування економіки до найбільш наукомісткої моделі розвитку інтелектуальна власність стає одним з основних активів цілісно-майнового комплексу, а обмін різними об'єктами інтелектуальної власності перетворився сьогодні в самостійну сферу економічних відносин.
Світова економіка початку XXI століття характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основу процесів створення інтелектуальної власності створюють інновації. Їх основа - це інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво матеріальних та духовних благ. До інновацій відносять нововведення, перетворення в економіці, техніці, соціальній сфері та інших галузях, які сприяють створенню інтелектуальної власності. Ці нововведення визначають науково-технічний прогрес країни та пов'язані з новими ідеями, винаходами тощо. У свою чергу науково-технічний прогрес в країні в умовах глобалізації світової ринкової економіки залежить від того, наскільки правильно країна обрала свою нішу в міжнародному розподілі праці щодо застосування інноваційних процесів, результатами яких є продукти інтелектуальної власності.
Ідеологія інноваційної моделі розвитку суспільства передбачає корінну відмінність нової економіки XXI століття від економіки, що розвивається за рахунок природно-сировинних ресурсів. В умовах інтернаціоналізації, насамперед інноваційних процесів створення інтелектуальної власності, сьогодні відбувається інтенсивне міжнародне співробітництво країн з метою створення відповідної інфраструктури, яка сприяє залученню інвестицій у створення нових видів інтелектуальної власності (біотехнології, доменні імена) та її захисту в глобальному масштабі. Як показує світовий досвід, інноваційні зрушення в національних економіках визначаються, перш за все, створенням відповідних інституцій соціального, науково-технологічного та маркетингового спрямування, які поєднали інтелект, виробництво та бізнес, а не лише науковими та технічними досягненнями.
Забезпечення високих результатів в підприємницькій діяльності неможливо без використання ефективних ідей та рішень, які направлені на вдосконалення продукції, технологічних процесів її виготовлення та продажу. Це відповідно потребує інвестування значних коштів для проведення наукових досліджень, виконання конструкторських та технологічних робіт або придбання готових інноваційних рішень, вартість права на використання яких в багатьох випадках зараховують на баланс як нематеріальні активи.
Найбільш складними та актуальними на практиці є проблеми формування ринкових відносин комерційного використання інтелектуальної власності, тому що від ступеня вдалого вирішення цих проблем залежить можливість досягнення кінцевих позитивних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності.
При практичному здійсненні інвестиційної та інноваційної діяльності на підприємстві (організації) виникає велика кількість правових проблем, які потребують системного аналізу для найбільш ефективного та оперативного їх вирішення. Ключова розбіжність інвестиційного процесу від інноваційного полягає втому, що в першому випадку товаром може бути тільки впроваджений у виробництво результат, а у другому - і ноу-хау, і патент, і свідоцтво, і об'єкти авторського права. Причому інтелектуальний результат на кожному етапі інноваційного проекту може виступати як готовий науково-технічний продукт. В рамках інвестиційного проекту такий продукт виступає лише на заключному етапі. На жаль, досі незначна кількість розробників та ще менш інвесторів розуміють значення цих розбіжностей, а отже і вигод, які можна отримати за рахунок грамотного впровадження інтелектуальної власності в господарський обіг підприємства.
Сучасні тенденції змінюють сьогодні напрямок руху прямих інвестицій, а також інвестиційну привабливість окремих країн. Ці зміни відбуваються внаслідок переходу до глобальної економіки, заснованої на знаннях, яка ставить якість людського капіталу в центр економічної політики. Для стратегічних інвесторів, які орієнтовані на наукомісткі види діяльності та виробництво, привабливість України в її сучасному стані досить сумнівна. Адже саме ці інвестори є основою світового руху інвестицій: значною частиною товарів сьогодні стають саме об'єкти інтелектуальної власності (ноу-хау, торгові марки, патенти тощо).
Також однією з преваг введення інтелектуальної власності в господарський обіг є збільшення капіталу, а звідси і капіталізації компанії. Прикладом цього може бути те, що багато іноземних компаній сьогодні інтенсивно нарощують нематеріальні активи з інтелектуальної власності. Це відбувається внаслідок того, що основна частина об'єктів в матеріальній формі досить швидко зношується як фізично, такі морально. Ще однією перевагою є те, що інтелектуальну власність можна використовувати багаторазово без додаткових великих капіталовкладень оборотних засобів, застосовувати на власному виробництві, а також передавати права на їх використання за ліцензійною угодою.
Як правило, інтелектуальна власність створюється в два етапи. На першому етапі створюється сама власність як інструмент розробки нових технологій та продуктів. На другому етапі власність доводиться до комерційних результатів. Якщо на першому етапі не потрібно значних витрат, то на другому етапі необхідно залучати значні фінансові ресурси для створення комерційного продукту,
Досить часто знайти необхідні фінансові ресурси для реалізації проекту можна тільки при наявності інтелектуальної власності на балансі підприємства у вигляді нематеріальних активів. Кожна країна, яка має високий потенціал і реальні можливості примножувати конкурентноздатність своєї економіки, зазвичай активно приймає участь в фінансуванні проектів постановки об'єктів інтелектуальної власності на баланс підприємства, яка в цьому випадку складає вагому частку ВВП країни.
Варто зазначити той факт, що майже вся приватизація в Україні пройшла без урахування вартості об'єктів інтелектуальної власності. А у світі ж її враховують у першу чергу. Наприклад, за даними впливового економічного щотижневика «Business Week», ЯКИЙ опублікував таблицю «100 кращих світових брендів 2004 року» найдорожчим світовим брендом залишається «СОСА-СОLА», вартість її оцінюється в 67,39 млрд. доларів США, на другому місці «MICROSOFT» -61,37 млрд. доларів США, третє місце займає «ІВМ» - 53,79 млрд. доларів США. Об'єкти в матеріальній формі просто не можуть конкурувати з інтелектом.
Українському бізнесу необхідні нові технології, інакше в умовах Євросоюзу та СОТ йому не вижити з відсталими технологіями. Але сьогодні між вітчизняним бізнесом та наукою існує вакуум, який на Заході заповнюють спеціальні організації, котрі допомагають запроваджувати винаходи в практику, іншими словами їх комерціалізувати: просто патенту на винахід недостатньо - необхідно довести його ефективність і вигідність для бізнесу, надати бізнес-план. Підприємець готовий сприймати не ідею, а конкретний бізнес-план. Саме наявність спеціалістів (насамперед, експертів-оцінювачів), які могли б розрахувати прибутковість проектів, професійно оцінити об'єкти інтелектуальної власності і, що найважливіше, запропонувати їх бізнесу, на жаль, обмаль.
В Україні сьогодні основною проблемою комерціалізації винаходів, які є потенційно конкурентноздатними самі по собі, є брак фінансування: як державного, так і приватного. Унікальні результати вітчизняних розробок та досліджень ідуть за кордон, адже політика нашої держави з підтримки винахідників і впровадження їхніх досягнень у життя сьогодні далека від бажаного. На розвиток науки бюджет виділив 3,5% від загальних витрат, з цих 3,5% Міністерство освіти й науки розпоряджається 11%. Власники багатьох великих заводів і комбінатів, на жаль, не думають про те, як удосконалити виробництво і підвищити його ефективність, насамперед, за рахунок впровадження та використання об'єктів інтелектуальної власності. Тому про серйозний вплив на розвиток науки та бізнесу за такого фінансування мова не йде.
Питання щодо інтелектуальної власності на Україні зараз полягає в наступному: чи буде Україна існувати як країна з власними повноцінними нематеріальними активами з об'єктів інтелектуальної власності, які створюють високу додану вартість та долю в національному валовому продукті (як це успішно робиться в Китаї та Індії), які значно збільшують її капіталізацію або її окремі шматки стануть об'єктом зовнішнього управління з боку країн, де ринкова економіка вже відбулась (як це робиться у найбідніших країнах Африки та Латинської Америки). Для уникнення останнього варіанту необхідно практично з нуля створити нематеріальну економіку з розвиненою юриспруденцією та інтелектуальною власністю, які були б пов'язані з виробництвом продуктів науково-технічного прогресу.
Основні проблеми комерціалізації інтелектуальної власності, які гальмують процеси формування та реалізації науково-технічного продукту в наступному:
• нормативно-законодавча база - суперечності та колізії трьох нормативних галузей: права, оподаткування та бухгалтерського обліку;
• проблема оцінки об'єктів інтелектуальної власності - відсутність Національного стандарту «Оцінка об'єктів у нематеріальній формі. Оцінка об'єктів права інтелектуальної власності та інших майнових прав»;
• кадрова проблема - відсутність висококваліфікованих спеціалістів з питань інтелектуальної власності.
Аналіз проблем комерціалізації інтелектуальної власності та визначення ключових недоліків, дають підстави для визначення напрямів вдосконалення політики у сфері комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності. Найважливішими серед них є: розробка чітких механізмів нормативно-правового регулювання, а саме кодифікація законодавства (створення та затвердження Кодексу про інтелектуальну власність); поєднання науки з виробництвом, що передбачає запровадження комплексу заходів (дослідження і аналіз ринку, фінансування впровадження об'єктів інтелектуальної власності, дослідження та розробку тощо); створення інфраструктури впровадження результатів науково-технічної діяльності у виробництво; створення замкнених циклів (ідея-виробництво-споживання); створення спеціальних комплексних структур, до функцій яких би входило: проведення експертної оцінки їх комерційного потенціалу, дослідження кон'юнктури ринку, надання новітнім розробкам фінансової підтримки, догляд за виготовленням конкурентноздатної продукції, просування об'єктів інтелектуальної власності на вітчизняні та іноземні ринки, запобігання несанкціонованому використанню та розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності; створення національної системи підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з інтелектуальної власності.
Прийняття та впровадження цих заходів забезпечить якісно новий рівень економічних відносин та дасть змогу стимулювати розвиток легітимного ринку інтелектуальної власності шляхом законного використання об'єктів інтелектуальної власності, їх комерціалізації, підвищити правову культуру населення у зазначеній сфері та розвивати цивілізований ринок об'єктів права інтелектуальної власності.
Від вирішення проблем комерціалізації інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, сприяння активному використанню інтелектуального потенціалу держави для її прискореного інноваційного розвитку і наближення до передових країн в економічному та соціальному розвитку, а також підвищення конкурентноздатності в світовій соціально-економічній системі.
В сучасному світі рівень економічного розвитку та темпи економічного зростання країн зазвичай визначаються значимістю науково-технічного прогресу в інтелектуалізації виробництва. Інтенсивність інноваційної діяльності багато в чому визначає сьогодні рівень економічного розвитку: в глобальній економічній конкуренції виграють ті країни, які забезпечують сприятливі умови для розвитку інтелектуальної власності. Прикладом цьому є те, що в розвинених країнах на долю нових або удосконалених технологій, продукції, обладнання, які містять нові знання або рішення, припадає від 70 до 85% приросту валового внутрішнього продукту.
Сфера науково-технічної діяльності в нашій країні – одна з найбільш складних з точки зору нормативно-правового забезпечення. На жаль, з боку держави досі не зроблені кроки, які необхідні для перетворення науково-технічної діяльності в повноцінну галузь народного господарства. Досі не розроблені чіткі механізми щодо залучення та використання результатів науково-технічної діяльності, тобто інтелектуальної власності в господарський обіг. Адже саме держава повинна звернути особливу увагу на науково-технічну діяльність та створити нормативно-правове поле, здатне забезпечити комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності.
Визначаючи сьогодні світову стратегію, необхідно усвідомлювати, що сучасний світ - це, преш за все, світ технологій, світ, де купують та продають продукти інтелектуальної праці. По мірі просування економіки до найбільш наукомісткої моделі розвитку інтелектуальна власність стає одним з основних активів цілісно-майнового комплексу, а обмін різними об'єктами інтелектуальної власності перетворився сьогодні в самостійну сферу економічних відносин.
Світова економіка початку XXI століття характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основу процесів створення інтелектуальної власності створюють інновації. Їх основа - це інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво матеріальних та духовних благ. До інновацій відносять нововведення, перетворення в економіці, техніці, соціальній сфері та інших галузях, які сприяють створенню інтелектуальної власності. Ці нововведення визначають науково-технічний прогрес країни та пов'язані з новими ідеями, винаходами тощо. У свою чергу науково-технічний прогрес в країні в умовах глобалізації світової ринкової економіки залежить від того, наскільки правильно країна обрала свою нішу в міжнародному розподілі праці щодо застосування інноваційних процесів, результатами яких є продукти інтелектуальної власності.
Ідеологія інноваційної моделі розвитку суспільства передбачає корінну відмінність нової економіки XXI століття від економіки, що розвивається за рахунок природно-сировинних ресурсів. В умовах інтернаціоналізації, насамперед інноваційних процесів створення інтелектуальної власності, сьогодні відбувається інтенсивне міжнародне співробітництво країн з метою створення відповідної інфраструктури, яка сприяє залученню інвестицій у створення нових видів інтелектуальної власності (біотехнології, доменні імена) та її захисту в глобальному масштабі. Як показує світовий досвід, інноваційні зрушення в національних економіках визначаються, перш за все, створенням відповідних інституцій соціального, науково-технологічного та маркетингового спрямування, які поєднали інтелект, виробництво та бізнес, а не лише науковими та технічними досягненнями.
Забезпечення високих результатів в підприємницькій діяльності неможливо без використання ефективних ідей та рішень, які направлені на вдосконалення продукції, технологічних процесів її виготовлення та продажу. Це відповідно потребує інвестування значних коштів для проведення наукових досліджень, виконання конструкторських та технологічних робіт або придбання готових інноваційних рішень, вартість права на використання яких в багатьох випадках зараховують на баланс як нематеріальні активи.
Найбільш складними та актуальними на практиці є проблеми формування ринкових відносин комерційного використання інтелектуальної власності, тому що від ступеня вдалого вирішення цих проблем залежить можливість досягнення кінцевих позитивних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності.
При практичному здійсненні інвестиційної та інноваційної діяльності на підприємстві (організації) виникає велика кількість правових проблем, які потребують системного аналізу для найбільш ефективного та оперативного їх вирішення. Ключова розбіжність інвестиційного процесу від інноваційного полягає втому, що в першому випадку товаром може бути тільки впроваджений у виробництво результат, а у другому - і ноу-хау, і патент, і свідоцтво, і об'єкти авторського права. Причому інтелектуальний результат на кожному етапі інноваційного проекту може виступати як готовий науково-технічний продукт. В рамках інвестиційного проекту такий продукт виступає лише на заключному етапі. На жаль, досі незначна кількість розробників та ще менш інвесторів розуміють значення цих розбіжностей, а отже і вигод, які можна отримати за рахунок грамотного впровадження інтелектуальної власності в господарський обіг підприємства.
Сучасні тенденції змінюють сьогодні напрямок руху прямих інвестицій, а також інвестиційну привабливість окремих країн. Ці зміни відбуваються внаслідок переходу до глобальної економіки, заснованої на знаннях, яка ставить якість людського капіталу в центр економічної політики. Для стратегічних інвесторів, які орієнтовані на наукомісткі види діяльності та виробництво, привабливість України в її сучасному стані досить сумнівна. Адже саме ці інвестори є основою світового руху інвестицій: значною частиною товарів сьогодні стають саме об'єкти інтелектуальної власності (ноу-хау, торгові марки, патенти тощо).
Також однією з преваг введення інтелектуальної власності в господарський обіг є збільшення капіталу, а звідси і капіталізації компанії. Прикладом цього може бути те, що багато іноземних компаній сьогодні інтенсивно нарощують нематеріальні активи з інтелектуальної власності. Це відбувається внаслідок того, що основна частина об'єктів в матеріальній формі досить швидко зношується як фізично, такі морально. Ще однією перевагою є те, що інтелектуальну власність можна використовувати багаторазово без додаткових великих капіталовкладень оборотних засобів, застосовувати на власному виробництві, а також передавати права на їх використання за ліцензійною угодою.
Як правило, інтелектуальна власність створюється в два етапи. На першому етапі створюється сама власність як інструмент розробки нових технологій та продуктів. На другому етапі власність доводиться до комерційних результатів. Якщо на першому етапі не потрібно значних витрат, то на другому етапі необхідно залучати значні фінансові ресурси для створення комерційного продукту,
Досить часто знайти необхідні фінансові ресурси для реалізації проекту можна тільки при наявності інтелектуальної власності на балансі підприємства у вигляді нематеріальних активів. Кожна країна, яка має високий потенціал і реальні можливості примножувати конкурентноздатність своєї економіки, зазвичай активно приймає участь в фінансуванні проектів постановки об'єктів інтелектуальної власності на баланс підприємства, яка в цьому випадку складає вагому частку ВВП країни.
Варто зазначити той факт, що майже вся приватизація в Україні пройшла без урахування вартості об'єктів інтелектуальної власності. А у світі ж її враховують у першу чергу. Наприклад, за даними впливового економічного щотижневика «Business Week», ЯКИЙ опублікував таблицю «100 кращих світових брендів 2004 року» найдорожчим світовим брендом залишається «СОСА-СОLА», вартість її оцінюється в 67,39 млрд. доларів США, на другому місці «MICROSOFT» -61,37 млрд. доларів США, третє місце займає «ІВМ» - 53,79 млрд. доларів США. Об'єкти в матеріальній формі просто не можуть конкурувати з інтелектом.
Українському бізнесу необхідні нові технології, інакше в умовах Євросоюзу та СОТ йому не вижити з відсталими технологіями. Але сьогодні між вітчизняним бізнесом та наукою існує вакуум, який на Заході заповнюють спеціальні організації, котрі допомагають запроваджувати винаходи в практику, іншими словами їх комерціалізувати: просто патенту на винахід недостатньо - необхідно довести його ефективність і вигідність для бізнесу, надати бізнес-план. Підприємець готовий сприймати не ідею, а конкретний бізнес-план. Саме наявність спеціалістів (насамперед, експертів-оцінювачів), які могли б розрахувати прибутковість проектів, професійно оцінити об'єкти інтелектуальної власності і, що найважливіше, запропонувати їх бізнесу, на жаль, обмаль.
В Україні сьогодні основною проблемою комерціалізації винаходів, які є потенційно конкурентноздатними самі по собі, є брак фінансування: як державного, так і приватного. Унікальні результати вітчизняних розробок та досліджень ідуть за кордон, адже політика нашої держави з підтримки винахідників і впровадження їхніх досягнень у життя сьогодні далека від бажаного. На розвиток науки бюджет виділив 3,5% від загальних витрат, з цих 3,5% Міністерство освіти й науки розпоряджається 11%. Власники багатьох великих заводів і комбінатів, на жаль, не думають про те, як удосконалити виробництво і підвищити його ефективність, насамперед, за рахунок впровадження та використання об'єктів інтелектуальної власності. Тому про серйозний вплив на розвиток науки та бізнесу за такого фінансування мова не йде.
Питання щодо інтелектуальної власності на Україні зараз полягає в наступному: чи буде Україна існувати як країна з власними повноцінними нематеріальними активами з об'єктів інтелектуальної власності, які створюють високу додану вартість та долю в національному валовому продукті (як це успішно робиться в Китаї та Індії), які значно збільшують її капіталізацію або її окремі шматки стануть об'єктом зовнішнього управління з боку країн, де ринкова економіка вже відбулась (як це робиться у найбідніших країнах Африки та Латинської Америки). Для уникнення останнього варіанту необхідно практично з нуля створити нематеріальну економіку з розвиненою юриспруденцією та інтелектуальною власністю, які були б пов'язані з виробництвом продуктів науково-технічного прогресу.
Основні проблеми комерціалізації інтелектуальної власності, які гальмують процеси формування та реалізації науково-технічного продукту в наступному:
• нормативно-законодавча база - суперечності та колізії трьох нормативних галузей: права, оподаткування та бухгалтерського обліку;
• проблема оцінки об'єктів інтелектуальної власності - відсутність Національного стандарту «Оцінка об'єктів у нематеріальній формі. Оцінка об'єктів права інтелектуальної власності та інших майнових прав»;
• кадрова проблема - відсутність висококваліфікованих спеціалістів з питань інтелектуальної власності.
Аналіз проблем комерціалізації інтелектуальної власності та визначення ключових недоліків, дають підстави для визначення напрямів вдосконалення політики у сфері комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності. Найважливішими серед них є: розробка чітких механізмів нормативно-правового регулювання, а саме кодифікація законодавства (створення та затвердження Кодексу про інтелектуальну власність); поєднання науки з виробництвом, що передбачає запровадження комплексу заходів (дослідження і аналіз ринку, фінансування впровадження об'єктів інтелектуальної власності, дослідження та розробку тощо); створення інфраструктури впровадження результатів науково-технічної діяльності у виробництво; створення замкнених циклів (ідея-виробництво-споживання); створення спеціальних комплексних структур, до функцій яких би входило: проведення експертної оцінки їх комерційного потенціалу, дослідження кон'юнктури ринку, надання новітнім розробкам фінансової підтримки, догляд за виготовленням конкурентноздатної продукції, просування об'єктів інтелектуальної власності на вітчизняні та іноземні ринки, запобігання несанкціонованому використанню та розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності; створення національної системи підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з інтелектуальної власності.
Прийняття та впровадження цих заходів забезпечить якісно новий рівень економічних відносин та дасть змогу стимулювати розвиток легітимного ринку інтелектуальної власності шляхом законного використання об'єктів інтелектуальної власності, їх комерціалізації, підвищити правову культуру населення у зазначеній сфері та розвивати цивілізований ринок об'єктів права інтелектуальної власності.
Від вирішення проблем комерціалізації інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, сприяння активному використанню інтелектуального потенціалу держави для її прискореного інноваційного розвитку і наближення до передових країн в економічному та соціальному розвитку, а також підвищення конкурентноздатності в світовій соціально-економічній системі.
Прокоментувати