Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в системі Всесвітньої торгової організації
- Всі публікації
Єременко А.В. // Управління міжнародною конкурентоздатністю в
умовах глобалізації екон. розвитку: Монографія: В 2т. -Т.I / Ред.
Д.Г. Лук'яненко, А.М. Поручник. - К.: КНЕУ, 2006.
Необхідність обговорення у межах ГАТТ питань, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, виникла у зв'язку зі стрімким поширенням у міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені патентами, товарними знаками, авторськими правами. Недостатня ефективність національних систем охорони прав інтелектуальної власності призвела до значних диспропорцій у торгівлі та використовувалась деякими країнами в протекціоністських цілях. Підробка товарів та послуг, перетворившись у міжнародний бізнес, стала охоплювати дедалі ширший спектр товарів, причому створених як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Ця практика стала причиною величезних фінансових втрат для промисловості ряду розвинених країн внаслідок недоотримання значної частини прибутку від експорту фірм-виробників оригінальної продукції.
Перша спроба поставити питання щодо захисту прав інтелектуальної власності у рамках ГАТТ була здійснена у 1978 р. на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів (1973—1979 рр.). Тоді США та ЄС виступили з ініціативою укласти відповідну угоду з інтелектуальної власності, насамперед стосовно фармацевтичної та хімічної продукції, а також програм електронних обчислювальних машин. У той час угода не була укладена, вирішення проблеми фактично було відкладено ще на десять років — до початку роботи СОТ.
За цей час посилилась об'єктивна необхідність створення міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності при Генеральній угоді з торгівлі товарами. Це було зумовлено: процесами глобалізації в світовій економіці, які стимулювали поширення доступу на зарубіжні ринки і, відповідно, вимагали підвищення мінімальних міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності; значним збільшенням питомої ваги високотехнологічних і наукомістких товарів у структурі світової торгівлі порівняно з минулим раундом переговорів; зростанням обсягів виробництва і реалізації (особливо на зарубіжних ринках) підробленої продукції (передусім відомих в усьому світі брендів) законних виробників; збільшенням тиску з боку відомих світових експортерів з вимогами захисту їх прав інтелектуальної власності на закордонних ринках; неадекватністю заходів захисту інтелектуальної власності в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO – World International Property Organization).
Ця проблема знову виникла під час Уругвайського раунду переговорів у 1986 р., коли на конференції в Пунта-дель-Есте представники країн-членів ГАТТ домовилися про включення у порядок денний цього раунду питань торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Метою цього було зменшення перешкод у міжнародній торгівлі за одночасного зростання ефективності охорони прав на інтелектуальну власність. Питання були внесені в порядок денний, але на початку раунду країни, що розвиваються, з настороженістю поставилися до пропозиції створення мінімальних стандартів захисту господарів інтелектуальної власності, хоча і підтримували ідею проведення дискусії щодо підробленої і піратської продукції. Така позиція була цілком зрозуміла, оскільки менш розвинені країни очікували, що в результаті прийняття таких стандартів їм необхідно буде змінювати внутрішню політику щодо охорони прав інтелектуальної власності, і, крім того, це могло призвести до збільшення виплат за придбання ліцензій, що, в свою чергу, могло негативно вплинути на рівень собівартості і ціни виробленої за ліцензіями продукції. Однак з початком консультацій і переговорів пропозиції сторін зблизилися, і серед питань, які потребували негайного вирішення, сторони визначили такі:
- створення необхідних стандартів і принципів стосовно існування, обсягу та використання прав інтелектуальної власності (торговельні аспекти);
- розробка ефективних засобів виконання цих прав;
- порядок розв'язання суперечок між країнами щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
- укладання тимчасових угод для реалізації досягнутих домовленостей.
Слід зазначити, що робота над визначеними питаннями ґрунтувалася на досить солідній інституційній базі, яку складала низка конвенцій (понад 15 документів), що протягом більше ніж сторіччя розроблялися під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності та організацій-попередників.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — ТРІПС (TRIPS - Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) стала одним із найважливіших результатів Уругвайського раунду переговорів (1986—1994 рр.) у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Неабияка цінність Угоди визначається принаймні двома фактами, зокрема: ставши органічною складовою пакета документів щодо створення Світової організації торгівлі, Угода значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-економічних процесів; базуючись на багатосторонніх міжнародних угодах (які існували раніше) з питань захисту окремих видів прав інтелектуальної власності. Угода суттєво вдосконалила систему захисту прав інтелектуальної власності, встановивши мінімальні стандарти щодо їх захисту.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Додаток 1С до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі) на сьогоднішній день є найбільш всеосяжною багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності і функціонує на таких принципах: встановлення стандартів охорони та виконання прав інтелектуальної власності; надання національного режиму охорони; надання режиму охорони країнам найбільшого сприяння; додержання міжнародних конвенцій щодо охорони інтелектуальної власності.
У преамбулі до Угоди ТРІПС визначено п'ять основних напрямів, з яких виникла необхідність застосування нових норм та правил. Тому можна сказати, що методологічно Угода ТРІПС поділяється на п'ять частин для розв'язання таких проблем: застосування в міжнародній торговельній практиці принципів ГАТТ 1994 та міжнародних угод або конвенцій з інтелектуальної власності, які мають відношення до ТРІПС; забезпечення відповідними стандартами та принципами, що стосуються можливості надання, а також сфери дії і використання пов'язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності; забезпечення ефективними та відповідними примусовими засобами захисту прав інтелектуальної власності, що пов'язані з торгівлею, з урахуванням розбіжностей, які існують у національних законодавчих системах з цього питання; створення ефективних і швидких процедур для багатостороннього запобігання та врегулювання суперечок між урядами; розробка заходів перехідного періоду, спрямованих на максимально повну участь у кінцевих результатах переговорів.
А з юридичного погляду, як міжнародний правовий документ, Угода ТРІПС складається із семи частин і містить 73 статті.
У першій частині Угоди ТРІПС сформульовано загальні положення й основні принципи міжнародної торгівлі результатами творчої праці, зокрема принцип національного режиму, відповідно до якого громадянам інших держав надається режим не менш сприятливий, ніж той, що надається власним громадянам (спеціально сформульований у контексті захисту прав інтелектуальної власності). Частина 1 також містить положення про режим найбільшого сприяння (РНС), тобто поширення на громадян усіх держав будь-якої переваги, наданої в цій ділянці громадянам будь-якої країни, навіть якщо такий режим стає більш сприятливим, ніж для своїх громадян.
ТРІПС зобов'язує країни-члени додержуватися міжнародних багатосторонніх конвенцій щодо охорони прав інтелектуальної власності, а саме Паризької конвенції (1967, ст. 1—21) і Додатку Бернської конвенції про захист творів літератури та мистецтва (1971) (за винятком ст. 6, яка стосується «морального права автора»).
У другій частині Угоди ТРІПС подано різноманітні види інтелектуальної власності. Щодо кожного об'єкта правової охорони Угода домагається гарантій того, щоб як відправну точку для відповідних стандартів захисту інтелектуальної власності, що існують у всіх країнах-учасницях цієї Угоди, були взяті основні зобов'язання чинних міжнародних конвенцій з питань захисту прав окремих видів інтелектуальної власності, прийнятих у різний час, зокрема Паризької Конвенції про захист промислової власності (1967 р.) та Бернської Конвенції про захист літературних і художніх творів (1971 р.).
Угода ТРІПС встановила додатково ряд нових стандартів більш високого рівня захисту прав у тих ділянках, де вони вважалися неадекватними.
Наприклад, стосовно авторського права Угода прирівнює комп'ютерні програми до літературних творів, а це означає, що вони охороняються тепер подібно до літературних творів за Бернською Конвенцією. Крім того, Угода передбачає захист баз даних.
Ключовим доповненням до чинних міжнародних норм у частині авторського права є також положення про право на здійснення комерційного прокату (оренди), відповідно до якого автори комп'ютерних програм і кінематографічних творів та їх правонаступники мають право дозволяти чи забороняти прокат оригіналів або копій авторських творів широкому загалу. Передбачено також захист прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій. Виконавці отримали права захисту від несанкціонованих записів їхніх виступів, а також їх відтворення (ефірного мовлення чи трансляції виконань виступів у прямому ефірі для широкого загалу). Виробники фонограм — право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане відтворення їхніх фонограм. Захист, що надається виконавцям та виробникам фонограм, триває принаймні до закінчення 50-річного терміну. Мінімальні стандарти захисту прав передбачено і для інших видів інтелектуальної власності.
Частина III Угоди присвячена найактуальнішій проблемі міжнародної торгівлі — захисту прав інтелектуальної власності. В ній сформульовано загальні зобов'язання сторін, а також визначено процедури і засоби захисту прав інтелектуальної власності.
Наступна частина Угоди регулює процес набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності і здійснення відповідних процедур між сторонами. Це передусім стосується запобіжних заходів щодо скорочення захисту прав інтелектуальної власності, їх охорони щодо знаків послуг, застосування загальних принципів до процедур у сфері прав інтелектуальної власності, а також порядку перегляду рішень.
Як і у всіх Угодах СОТ, у ТРІПС передбачено заходи запобігання, а в разі необхідності — врегулювання суперечок (Частина V). Згідно з принципом прозорості, ці заходи передбачають публікації і надання країнам-членам СОТ інформації (крім конфіденційної) та повідомлення про них Ради ТРІПС.
Домовленості про перехідний період (Частина VI) стосуються різних термінів приведення національних законодавств, інструкцій і правил у відповідність до положень Угоди, деяких винятків для країн, що розвиваються, а також вимоги не вживати будь-яких заходів, які б спровокували зниження рівня захисту прав інтелектуальної власності. Для розвинутих країн перехідний період закінчився 1 січня 1996 р., для країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, — 1 січня 2000 р., а для найменш розвинених країн перехідний період закінчився 1 січня 2006 року.
Останній (VII) розділ Угоди ТРІПС «Інституційні домовленості: заключні положення» включає положення і домовленості щодо створення Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, міжнародного співробітництва, порядку та процедури внесення змін до Угоди, а також умов і правил вжиття винятків задля безпеки.
Інтелектуальна власність є витвором людського розуму, продукцією інтелектуальної праці. Ця власність підрозділяється на дві категорії: промислова власність, що включає винаходи (патенти), товарні знаки, промислові зразки і географічні зазначення джерела походження; й авторське право, що включає літературні і художні твори, такі, як романи, вірші і п'єси, фільми, музичні твори тощо; твори образотворчого мистецтва, такі, як малюнки, картини, фотографії і скульптури, а також архітектурні споруди, та суміжні права, що включають права артистів-виконавців на виконання творів, права виробників фонограм на їх записи і права організацій мас-медіа на радіо- і телевізійні програми.
У статті І ТРІПС «Характер та сфера дії зобов'язань» зазначається, що «для цілей цієї Угоди термін «інтелектуальна власність» означає всі об'єкти інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1—7 Частини II». Таким чином, до об'єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:
- авторське право і суміжні права;
- товарні знаки;
- географічні позначення;
- промислові зразки;
- патенти;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- нерозголошувана інформація.
В Угоді ТРІПС сформульовані стандарти захисту прав інтелектуальної власності щодо авторського та суміжних прав, товарних знаків, географічних позначень, промислових зразків, патентів, топографії інтегральних мікросхем і нерозголошуваної інформації.
Крім того, в Угоді звернуто увагу на можливість застосування країнами-членами антиконкурентної практики стосовно укладання ліцензійних угод. Для запобігання негативному впливу згаданих вище стандартів захисту прав інтелектуальної власності на процеси передачі прогресивних технологій Угодою передбачено, що країни-члени СОТ мають право вживати адекватних заходів, зокрема й законодавчого характеру, для запобігання зловживанням власниками інтелектуальної власності своїми правами, що може призвести до створення несприятливих умов передачі технологій, а також негативно позначитися на міжнародній торгівлі.
Зазначені нижче положення є загальними зобов'язаннями країн-членів СОТ щодо захисту прав інтелектуальної власності. Розглянемо їх докладніше.
Згідно з угодою ТРІПС країни-члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушенням та заходи, що стримують від подальших порушень. Такі процедури мають відповідати таким основним принципам: застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі; забезпечити гарантії проти зловживань; бути справедливими та рівними для всіх: не повинні бути безпідставно ускладненими; вартість їх здійснення не має бути високою; не повинна містити безпідставних часових обмежень або невиправданих затримок; мати обґрунтоване рішення по суті справи, бажано — викладене у письмовій формі; сторони повинні мати можливість апеляції до суду щодо адміністративних рішень: рішення по суті справи повинні базуватися лише на свідченнях.
Треба також зазначити, що країни-члени СОТ щодо процедур стосовно захисту прав інтелектуальної власності не мають жодних зобов'язань щодо: надання можливості перегляду виправдання у кримінальних справах (Ст. 41.4 Угоди ТРІПС); запровадження відмінної від чинної у них системи судочинства; розподілу ресурсів між захистом прав інтелектуальної власності та виконанням законодавства в цілому (Ст. 41.5 Угоди ТРІПС).
Країни-члени СОТ, застосовуючи цивільно-правові та адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності, мають забезпечити: доступність процедури; відповідачі повинні мати право на письмові повідомлення, які мають бути своєчасними, містити «достатньо докладний виклад», у тому числі підставу для претензій; можливість представлення незалежними адвокатами; процедури не повинні мати надмірно обтяжливих вимог щодо обов'язкової особистої присутності; надання всім сторонам таких процедур можливості для підтвердження своїх претензій і для представлення всіх відповідних доказів; забезпечення засобів визначення та захисту конфіденційної інформації за умови, що це не суперечить чинним конституційним вимогам.
Положення ТРІПС також містять такі особливості процедури щодо охорони прав інтелектуальної власності стосовно доказів: надання органам судової влади права вимагати представлення відповідачем у судовому розгляді доказу на підтвердження претензій, який перебуває під його контролем і наведений іншою стороною такого розгляду, за необхідності для надання такого доказу має гарантуватися захист конфіденційності; надання органам судової влади права прийняття попередніх та заключних рішень на основі представленої інформації у випадках, коли сторона судового розгляду добровільно і без достатніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації або встановлює значні перешкоди у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом щодо захисту прав.
Згідно з ТРІПС, органи судової влади повинні мати право вимагати від сторони припинити порушення прав інтелектуальної власності та запобігти введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією імпортованих товарів, що ввозяться з порушенням прав інтелектуальної власності, відразу після проходження такими товарами митного кордону.
Країни-члени СОТ не мають зобов'язань щодо надання таких повноважень судовим органам стосовно об'єкта, що охороняється, придбаного або замовленого стороною судочинства, що є «невинним порушником законодавства».
Органи судової влади згідно з ТРІПС повинні мати право:
Країни-члени СОТ повинні мати право вимагати від заявника права надати заставу або еквівалентну гарантію, достатні для захисту відповідача та для компетентних органів, а також щоб запобігти зловживанню. Власник, імпортер або одержувач товарів (що включають промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем або інформацію, яка не підлягає розголошенню), вільний обіг яких було припинено митними органами на підставі рішень, інших, ніж рішення судових або інших незалежних органів, і час для застосування заходу закінчився без надання тимчасового права на звільнення товарів уповноваженими на це органами, і при тому, що всі інші умови імпортування були виконані, повинен мати право на проходження товарами митного кордону у разі внесення такої застави, суми якої достатньо для захисту власника прав від будь-якого порушення. Застава повертається, якщо власник прав не зміг протягом встановленого періоду домогтися в суді права на позов.
Важливим є те, що країни СОТ повинні негайно повідомити імпортера та заявника про тимчасове зупинення проходження митного кордону товарами. Якщо протягом періоду, що не перевищує 10 робочих днів після того, як заявник отримав повідомлення про призупинення, митні органи не були поінформовані про те, що судовий розгляд, який веде до рішення за конкретними обставинами справи, ініційований стороною іншою, ніж відповідач, або що уповноважені органи належним чином вжили тимчасових заходів, які продовжили зупинку про¬ходження митного кордону товарами, товари повинні пройти митний кордон при тому, що всі інші умови імпорту або експорту були виконані; у відповідних випадках це часове обмеження може бути подовжене ще на 10 робочих днів. Якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, ініційовано — перегляд, включаючи право бути вислуханим, має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити протягом встановленого часу, чи слід ці заходи змінити, скасувати або підтвердити (Ст. 55 Угоди ТРІПС «Тривалість тимчасового зупинення»).
Відповідні органи повинні мати право вимагати від заявника сплатити імпортеру, одержувачу вантажу або власнику товарів відповідну компенсацію за будь-яку шкоду, якої вони зазнали через незаконне затримання товарів або по¬милкове затримання товарів (Ст. 56 Угоди ТРІПС «Відшкодування збитків імпортеру та власнику товарів»).
Без завдання шкоди захисту конфіденційної інформації країни-члени повинні забезпечити компетентні органи правом надавати власнику прав достатні можливості для проведення силами митних органів інспектування будь-яких товарів з тим, щоб підкріпити доказами претензії власника права. Компетентні органи повинні також мати право надавати імпортеру еквівалентні можливості для інспектування будь-яких таких товарів. У разі прийнятого позитивного рішення за конкретними обставинами справи країни-члени можуть надати компетентним органам право інформувати власника прав про імена та адреси відправ¬ника вантажу, імпортера та одержувача вантажу, а також про кількість товарів (Ст. 57 Угоди ТРІПС «Право на інспекцію та інформацію»).
Країни-члени можуть не застосовувати вищезгадані положення до незначної кількості товарів некомерційного призначення, які містяться в особистому багажі осіб або відправляються малими партіями (Ст. 60 Угоди ТРІПС).
Країни-члени повинні забезпечити застосування кримінальних процедур та штрафів принаймні у випадках навмисної фальсифікації товарного знака або з порушенням авторських прав у комерційних масштабах. Заходи покарання по¬винні включати ув'язнення та/або грошові штрафи, достатні для того, щоб служити засобом стримування відповідно до рівня покарання, який застосовується у випадках злочинів відповідної тяжкості. У відповідних випадках заходи покарання повинні також включати накладення арешту, конфіскацію та знищення товарів, що порушують право, та будь-яких матеріалів або обладнання, які значною мірою були використані при вчиненні порушення. Країни-члени можуть передбачити застосування кримінальних процедур та покарання і в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, особливо коли вони вчинені навмисно та в комерційних масштабах (Ст. 61 Угоди ТРІПС).
Щодо інституційного забезпечення ТРІПС, то цим положенням відведено кілька частин, а саме: Частину IV — «Набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності та відповідні процедури INTER PARTES», Частину V — «Запобігання та врегулювання суперечок», Частину VI— «Домовленості на перехідний період» і Частину VII— «Інституційні домовленості: заключні положення».
Країни COT домовилися вимагати виконання членами прийнятих процедур та формальностей щодо товарних знаків, географічних позначень, промислових зразків, патентів і компонування інтегральних мікросхем як умову набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності з метою уникнення безпідставного скорочення періоду захисту прав інтелектуальної власності у випадках, коли таке право надається чи реєструється. Також країни-члени COT повинні забезпечити, щоб їхні процедури надання чи реєстрації (які повинні відповідати основним умовам набуття права) дозволяли надання або реєстрацію права протягом прийнятного часу.
Для знаків послуг члени СОТ застосовують з відповідними змінами положення Статті 4 Паризької конвенції (1967). Щодо процедур набрання та підтримання чинності права інтелектуальної власності, адміністративного скасування та процедур між сторонами стосовно оскарження, скасування та анулювання, вони повинні базуватися на загальних принципах захисту прав інтелектуальної власності.
Країни СОТ визначили, що остаточні адміністративні рішення у будь-якій з процедур набрання та підтримання чинності прав інтелектуальної власності, адміністративного скасування та процедур між сторонами стосовно оскарження, скасування та анулювання повинні підлягати перегляду у судовому порядку або подібною до судової влади структурою. Проте, члени СОТ не мають жодних зобов'язань «щодо можливості для такого перегляду рішень у випадках невдалого оскарження чи адміністративного скасування відміни за умови, що підстави для таких процедур можуть стати предметом процедур анулювання» (Ст. 62.5 Угоди ТРІПС).
З метою забезпечення відкритості країни-члени СОТ повинні публікувати закони та правила, остаточні судові рішення й адміністративні норми загального застосування чи поширити їх у такий спосіб, що дає можливість органам влади та власникам прав ознайомитися з ними національною мовою. Крім того, повинні публікуватися угоди на рівні уряду або державних установ країн-членів СОТ.
Про всі вищезазначені закони та правила кожна країна СОТ має повідомити Раду ТРІПС (Рада). У разі успішного завершення консультацій Ради з ВІПО щодо створення загального реєстру таких законів і правил Рада може вирішити зняти це зобов'язання. У цьому зв'язку Рада також має розглядати будь-які дії щодо повідомлень, які випливають з положень Статті 6-bis Паризької конвенції (1967). Слід зазначити, що кожна країна-член СОТ має бути готова надати у відповідь на письмове прохання іншого члена інформацію про згадані вище закони, правила та угоди, що мають відношення до змісту цієї Угоди. Країна СОТ може звертатися з письмовим проханням про надання доступу або про достатньо докладне повідомлення про конкретне судове рішення чи двосторонню угоду тощо, які, на думку такого члена, торкається його прав.
Жодне із зазначених положень щодо відкритості не вимагає від країни-члена розкриття конфіденційної інформації, що перешкоджало б виконанню закону, або у будь-який інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, завдавало шкоди законним комерційним інтересам будь-яких окремих підприємств.
Проведення консультації та врегулювання суперечок між країнами-членами СОТ у рамках цієї Угоди регулюється Статтями XXII та ХХІІ ГАТТ 1994, як вони були розроблені та застосовані у Домовленості про врегулювання суперечок з урахуванням певних положень.
Рада ТРІПС має стежити за виконанням положень ТРІПС країнами СОТ, надавати їм можливість проводити консультації та виконувати інші визначені членами СОТ зобов'язання. Одним із напрямів роботи Ради є надання на звернення країн-членів СОТ допомоги щодо врегулювання суперечок. Рада ТРІПС може консультуватися та отримувати інформацію з будь-яких джерел, які вона вважатиме за належні.
Рада ТРІПС протягом першого року з дати першого свого засідання, консультуючись у ВІПО, повинна шукати можливості створення відповідних шляхів співпраці з органами цієї Організації.
З метою усунення міжнародної торгівлі товарами, що порушує права інтелектуальної власності, члени СОТ домовилися співпрацювати один з одним. Для цього вони створюють на своїй території органи, які повинні обмінюватись ін¬формацією про торгівлю товарами, що порушують права інтелектуальної власності. Вони мають сприяти обміну інформацією та співробітництву між митними органами стосовно торгівлі товарами з фальсифікованими товарними знаками та піратськими копіями продукції.
Зміни та доповнення до ТРІПС, які приймаються з метою відповідності більш високим досягнутим рівням захисту прав інтелектуальної власності, а також тим, що діють у багатосторонніх угодах і прийняті згідно з цими угодами іншими країнами-членами, можуть, як це передбачає параграф 6 Статті X Угоди про СОТ, прийматися Конференцією Міністрів без подальшої процедури формального прийняття. Конференція Міністрів приймає рішення щодо внесення змін і доповнень до ТРІПС на основі прийнятої за принципом консенсусу пропозиції від Ради ТРІПС. Застереження щодо будь-якого положення ТРІПС не діють без згоди інших країн СОТ.
Країна-член СОТ може вживати будь-яких заходів, які вона вважає необхідними для захисту своїх суттєвих інтересів безпеки, пов'язаних із речовинами, здатними на ядерний розпад, пов'язаними з пересуванням збройних сил та засобів ведення воєнних дій.
Аналогічний виняток становлять акції, вжиті під час війни чи в умовах інших надзвичайних ситуацій у міжнародних відносинах або на виконання зобов'язань згідно зі Статутом ООН для підтримки миру та безпеки.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності має гармонізуючий вплив на стандарти з охорони прав інтелектуальної власності в усьому світі. Для країн-членів ТРІПС несе в собі як труднощі, так і переваги. До переваг ТРІПС можна віднести: заохочення до творчої та інноваційної праці; передачу технологій на комерційних умовах; зменшення торгівлі підробленими товарами; зростання експорту й імпорту.
Основним засобом заохочення до творчої та інноваційної роботи є ефективна охорона прав інтелектуальної власності (патенти, авторське право, промислові зразки) шляхом винагороди розумової праці. Також ТРІПС вимагає від країн-членів чіткого дотримання положень, якими передбачається, що власники патентів мають розголошувати технічну інформацію, яка дозволить кваліфікованим спеціалістам відтворити винаходи. А це, в свою чергу, дасть можливість промисловому сектору використовувати її для подальших досліджень та розробки процесів і нових видів продукції, які відрізняються від запатентованих. Звичайно, таке стимулювання піде на користь усій країні в цілому.
Очевидно, що захист прав інтелектуальної власності є важливим фактором у прийнятті рішень компаніями розвинутих країн щодо інвестування в країни, що розвиваються. Зазвичай це можна побачити, наприклад, у прийнятті інвестиційних рішень у хімічній та фармацевтичній галузях промисловості. Посилена охорона прав інтелектуальної власності заохочуватиме іноземних партнерів створювати спільні підприємства для проведення дослідницької роботи в країнах, що розвиваються.
Поширення виробництва підроблених товарів часто викликане тим, що малі підприємства не повністю усвідомлюють правові наслідки застосування товарних знаків без дозволу їх власників. Також підробка товарів несприятливо позначається на експортних інтересах малих підприємств, які виробляють товари за ліцензією для інших країн.
Основна проблема експортно-імпортних операцій у вивченні того, чи підлягає продукція патентуванню або іншому виду захисту прав інтелектуальної власності на конкретному експортному ринку. Якщо запропонований для продажу на будь-якому закордонному ринку товар має товарний знак, то необхідно буде забезпечити, щоб будь-який подібний знак не використовувався і не реєструвався на цьому ринку.
Труднощі впровадження ТРІПС виникають у зв'язку з: необхідністю внесення змін до системи захисту прав інтелектуальної власності; необхідністю відслідковування незаконні махінації; передачею «традиційних знань».
Справді, згідно із зобов'язаннями щодо прав інтелектуальної власності більшість країн, що розвиваються, повинна: внести поправки щодо строку дії патентного захисту, якщо він коротший за 20 років; комп'ютерні програми мають охоронятися згідно з авторським правом як літературні твори; виконати положення ТРІПС щодо патентування фармацевтичних та агрохімічних продуктів.
Запровадження системи жорсткішого захисту прав інтелектуальної власності має сприяти запобіганню використанню шляхом махінацій та інших засобів розроблених іноземними компаніями технологій, на які останні мають патентні права. Передбачається, що компанії, які мають зареєстровані патенти, повинні бути уважнішими до забезпечення того, щоб їх запатентовані технології не використовувалися без сплати роялті.
За останні роки значно збільшилася питома вага науково-дослідних розробок у галузі біотехнології та генетичної інженерії. Прикладом може бути знання властивостей рослин, які (знання) передаються з вуст в уста від одного покоління до іншого (наприклад, рослин, які є лише в тропіках і мають властивості підтримувати життя). Положення ТРІПС та Конвенція з біологічного різноманіття розглядають питання того, яким чином країни, де розташовані генетичні ресурси, можуть брати участь у проведенні науково-дослідної діяльності у галузі біотехнології та ділитися результатами такої діяльності.
Отже, можна стверджувати, що в середньо- та довгостроковій перспективі гармонізація стандартів з охорони прав інтелектуальної власності, як передбачено в ТРІПС, позитивно впливатиме на стимулювання винахідницької діяльності, насамперед у країнах, що розвиваються. Однак у короткостроковій перспективі, як показують деякі дослідження, кращий захист може примусити галузі промисловості в певних секторах — таких, як фармацевтичний та хімічний, платити вищі ціни за придбання запатентованих технологій.
Взагалі, для того, щоб уникнути суперечок, пов'язаних із торговими аспектами прав інтелектуальної власності, усім підприємствам, що займаються зовнішньою торгівлею, необхідно не тільки самим ознайомитися з положеннями ТРІПС, а й повністю усвідомити зобов'язання, яких вона вимагає.
Створення правил захисту прав інтелектуальної власності триватиме і надалі. Пункти 17—19 Декларації Міністрів Четвертої Міністерської конференції СОТ присвячені саме подальшій роботі у сфері захисту цих прав, а саме: важливості впровадження Угоди ТРІПС таким чином, щоб це сприяло охороні здоров'я шляхом як спрощення доступу до сучасних лікарських засобів, так і створення нових; необхідності вирішення проблем, що можуть постати в разі застосування обов'язкового ліцензування перед країнами, які мають незначні чи зовсім не мають можливостей виробляти фармацевтичні препарати; подовження до 1 січня 2016 року для найменш розвинутих країн терміну застосування ними правил патентування фармацевтичних препаратів; створення багатосторонньої системи повідомлення про географічні позначення походження вин та алкогольних напоїв, а також реєстрації їх географічних позначень.
Необхідність обговорення у межах ГАТТ питань, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, виникла у зв'язку зі стрімким поширенням у міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені патентами, товарними знаками, авторськими правами. Недостатня ефективність національних систем охорони прав інтелектуальної власності призвела до значних диспропорцій у торгівлі та використовувалась деякими країнами в протекціоністських цілях. Підробка товарів та послуг, перетворившись у міжнародний бізнес, стала охоплювати дедалі ширший спектр товарів, причому створених як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Ця практика стала причиною величезних фінансових втрат для промисловості ряду розвинених країн внаслідок недоотримання значної частини прибутку від експорту фірм-виробників оригінальної продукції.
Перша спроба поставити питання щодо захисту прав інтелектуальної власності у рамках ГАТТ була здійснена у 1978 р. на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів (1973—1979 рр.). Тоді США та ЄС виступили з ініціативою укласти відповідну угоду з інтелектуальної власності, насамперед стосовно фармацевтичної та хімічної продукції, а також програм електронних обчислювальних машин. У той час угода не була укладена, вирішення проблеми фактично було відкладено ще на десять років — до початку роботи СОТ.
За цей час посилилась об'єктивна необхідність створення міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності при Генеральній угоді з торгівлі товарами. Це було зумовлено: процесами глобалізації в світовій економіці, які стимулювали поширення доступу на зарубіжні ринки і, відповідно, вимагали підвищення мінімальних міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності; значним збільшенням питомої ваги високотехнологічних і наукомістких товарів у структурі світової торгівлі порівняно з минулим раундом переговорів; зростанням обсягів виробництва і реалізації (особливо на зарубіжних ринках) підробленої продукції (передусім відомих в усьому світі брендів) законних виробників; збільшенням тиску з боку відомих світових експортерів з вимогами захисту їх прав інтелектуальної власності на закордонних ринках; неадекватністю заходів захисту інтелектуальної власності в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO – World International Property Organization).
Ця проблема знову виникла під час Уругвайського раунду переговорів у 1986 р., коли на конференції в Пунта-дель-Есте представники країн-членів ГАТТ домовилися про включення у порядок денний цього раунду питань торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Метою цього було зменшення перешкод у міжнародній торгівлі за одночасного зростання ефективності охорони прав на інтелектуальну власність. Питання були внесені в порядок денний, але на початку раунду країни, що розвиваються, з настороженістю поставилися до пропозиції створення мінімальних стандартів захисту господарів інтелектуальної власності, хоча і підтримували ідею проведення дискусії щодо підробленої і піратської продукції. Така позиція була цілком зрозуміла, оскільки менш розвинені країни очікували, що в результаті прийняття таких стандартів їм необхідно буде змінювати внутрішню політику щодо охорони прав інтелектуальної власності, і, крім того, це могло призвести до збільшення виплат за придбання ліцензій, що, в свою чергу, могло негативно вплинути на рівень собівартості і ціни виробленої за ліцензіями продукції. Однак з початком консультацій і переговорів пропозиції сторін зблизилися, і серед питань, які потребували негайного вирішення, сторони визначили такі:
- створення необхідних стандартів і принципів стосовно існування, обсягу та використання прав інтелектуальної власності (торговельні аспекти);
- розробка ефективних засобів виконання цих прав;
- порядок розв'язання суперечок між країнами щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
- укладання тимчасових угод для реалізації досягнутих домовленостей.
Слід зазначити, що робота над визначеними питаннями ґрунтувалася на досить солідній інституційній базі, яку складала низка конвенцій (понад 15 документів), що протягом більше ніж сторіччя розроблялися під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності та організацій-попередників.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — ТРІПС (TRIPS - Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) стала одним із найважливіших результатів Уругвайського раунду переговорів (1986—1994 рр.) у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Неабияка цінність Угоди визначається принаймні двома фактами, зокрема: ставши органічною складовою пакета документів щодо створення Світової організації торгівлі, Угода значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-економічних процесів; базуючись на багатосторонніх міжнародних угодах (які існували раніше) з питань захисту окремих видів прав інтелектуальної власності. Угода суттєво вдосконалила систему захисту прав інтелектуальної власності, встановивши мінімальні стандарти щодо їх захисту.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Додаток 1С до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі) на сьогоднішній день є найбільш всеосяжною багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності і функціонує на таких принципах: встановлення стандартів охорони та виконання прав інтелектуальної власності; надання національного режиму охорони; надання режиму охорони країнам найбільшого сприяння; додержання міжнародних конвенцій щодо охорони інтелектуальної власності.
У преамбулі до Угоди ТРІПС визначено п'ять основних напрямів, з яких виникла необхідність застосування нових норм та правил. Тому можна сказати, що методологічно Угода ТРІПС поділяється на п'ять частин для розв'язання таких проблем: застосування в міжнародній торговельній практиці принципів ГАТТ 1994 та міжнародних угод або конвенцій з інтелектуальної власності, які мають відношення до ТРІПС; забезпечення відповідними стандартами та принципами, що стосуються можливості надання, а також сфери дії і використання пов'язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності; забезпечення ефективними та відповідними примусовими засобами захисту прав інтелектуальної власності, що пов'язані з торгівлею, з урахуванням розбіжностей, які існують у національних законодавчих системах з цього питання; створення ефективних і швидких процедур для багатостороннього запобігання та врегулювання суперечок між урядами; розробка заходів перехідного періоду, спрямованих на максимально повну участь у кінцевих результатах переговорів.
А з юридичного погляду, як міжнародний правовий документ, Угода ТРІПС складається із семи частин і містить 73 статті.
У першій частині Угоди ТРІПС сформульовано загальні положення й основні принципи міжнародної торгівлі результатами творчої праці, зокрема принцип національного режиму, відповідно до якого громадянам інших держав надається режим не менш сприятливий, ніж той, що надається власним громадянам (спеціально сформульований у контексті захисту прав інтелектуальної власності). Частина 1 також містить положення про режим найбільшого сприяння (РНС), тобто поширення на громадян усіх держав будь-якої переваги, наданої в цій ділянці громадянам будь-якої країни, навіть якщо такий режим стає більш сприятливим, ніж для своїх громадян.
ТРІПС зобов'язує країни-члени додержуватися міжнародних багатосторонніх конвенцій щодо охорони прав інтелектуальної власності, а саме Паризької конвенції (1967, ст. 1—21) і Додатку Бернської конвенції про захист творів літератури та мистецтва (1971) (за винятком ст. 6, яка стосується «морального права автора»).
У другій частині Угоди ТРІПС подано різноманітні види інтелектуальної власності. Щодо кожного об'єкта правової охорони Угода домагається гарантій того, щоб як відправну точку для відповідних стандартів захисту інтелектуальної власності, що існують у всіх країнах-учасницях цієї Угоди, були взяті основні зобов'язання чинних міжнародних конвенцій з питань захисту прав окремих видів інтелектуальної власності, прийнятих у різний час, зокрема Паризької Конвенції про захист промислової власності (1967 р.) та Бернської Конвенції про захист літературних і художніх творів (1971 р.).
Угода ТРІПС встановила додатково ряд нових стандартів більш високого рівня захисту прав у тих ділянках, де вони вважалися неадекватними.
Наприклад, стосовно авторського права Угода прирівнює комп'ютерні програми до літературних творів, а це означає, що вони охороняються тепер подібно до літературних творів за Бернською Конвенцією. Крім того, Угода передбачає захист баз даних.
Ключовим доповненням до чинних міжнародних норм у частині авторського права є також положення про право на здійснення комерційного прокату (оренди), відповідно до якого автори комп'ютерних програм і кінематографічних творів та їх правонаступники мають право дозволяти чи забороняти прокат оригіналів або копій авторських творів широкому загалу. Передбачено також захист прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій. Виконавці отримали права захисту від несанкціонованих записів їхніх виступів, а також їх відтворення (ефірного мовлення чи трансляції виконань виступів у прямому ефірі для широкого загалу). Виробники фонограм — право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане відтворення їхніх фонограм. Захист, що надається виконавцям та виробникам фонограм, триває принаймні до закінчення 50-річного терміну. Мінімальні стандарти захисту прав передбачено і для інших видів інтелектуальної власності.
Частина III Угоди присвячена найактуальнішій проблемі міжнародної торгівлі — захисту прав інтелектуальної власності. В ній сформульовано загальні зобов'язання сторін, а також визначено процедури і засоби захисту прав інтелектуальної власності.
Наступна частина Угоди регулює процес набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності і здійснення відповідних процедур між сторонами. Це передусім стосується запобіжних заходів щодо скорочення захисту прав інтелектуальної власності, їх охорони щодо знаків послуг, застосування загальних принципів до процедур у сфері прав інтелектуальної власності, а також порядку перегляду рішень.
Як і у всіх Угодах СОТ, у ТРІПС передбачено заходи запобігання, а в разі необхідності — врегулювання суперечок (Частина V). Згідно з принципом прозорості, ці заходи передбачають публікації і надання країнам-членам СОТ інформації (крім конфіденційної) та повідомлення про них Ради ТРІПС.
Домовленості про перехідний період (Частина VI) стосуються різних термінів приведення національних законодавств, інструкцій і правил у відповідність до положень Угоди, деяких винятків для країн, що розвиваються, а також вимоги не вживати будь-яких заходів, які б спровокували зниження рівня захисту прав інтелектуальної власності. Для розвинутих країн перехідний період закінчився 1 січня 1996 р., для країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, — 1 січня 2000 р., а для найменш розвинених країн перехідний період закінчився 1 січня 2006 року.
Останній (VII) розділ Угоди ТРІПС «Інституційні домовленості: заключні положення» включає положення і домовленості щодо створення Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, міжнародного співробітництва, порядку та процедури внесення змін до Угоди, а також умов і правил вжиття винятків задля безпеки.
Інтелектуальна власність є витвором людського розуму, продукцією інтелектуальної праці. Ця власність підрозділяється на дві категорії: промислова власність, що включає винаходи (патенти), товарні знаки, промислові зразки і географічні зазначення джерела походження; й авторське право, що включає літературні і художні твори, такі, як романи, вірші і п'єси, фільми, музичні твори тощо; твори образотворчого мистецтва, такі, як малюнки, картини, фотографії і скульптури, а також архітектурні споруди, та суміжні права, що включають права артистів-виконавців на виконання творів, права виробників фонограм на їх записи і права організацій мас-медіа на радіо- і телевізійні програми.
У статті І ТРІПС «Характер та сфера дії зобов'язань» зазначається, що «для цілей цієї Угоди термін «інтелектуальна власність» означає всі об'єкти інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1—7 Частини II». Таким чином, до об'єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:
- авторське право і суміжні права;
- товарні знаки;
- географічні позначення;
- промислові зразки;
- патенти;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- нерозголошувана інформація.
В Угоді ТРІПС сформульовані стандарти захисту прав інтелектуальної власності щодо авторського та суміжних прав, товарних знаків, географічних позначень, промислових зразків, патентів, топографії інтегральних мікросхем і нерозголошуваної інформації.
Крім того, в Угоді звернуто увагу на можливість застосування країнами-членами антиконкурентної практики стосовно укладання ліцензійних угод. Для запобігання негативному впливу згаданих вище стандартів захисту прав інтелектуальної власності на процеси передачі прогресивних технологій Угодою передбачено, що країни-члени СОТ мають право вживати адекватних заходів, зокрема й законодавчого характеру, для запобігання зловживанням власниками інтелектуальної власності своїми правами, що може призвести до створення несприятливих умов передачі технологій, а також негативно позначитися на міжнародній торгівлі.
Зазначені нижче положення є загальними зобов'язаннями країн-членів СОТ щодо захисту прав інтелектуальної власності. Розглянемо їх докладніше.
Згідно з угодою ТРІПС країни-члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушенням та заходи, що стримують від подальших порушень. Такі процедури мають відповідати таким основним принципам: застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі; забезпечити гарантії проти зловживань; бути справедливими та рівними для всіх: не повинні бути безпідставно ускладненими; вартість їх здійснення не має бути високою; не повинна містити безпідставних часових обмежень або невиправданих затримок; мати обґрунтоване рішення по суті справи, бажано — викладене у письмовій формі; сторони повинні мати можливість апеляції до суду щодо адміністративних рішень: рішення по суті справи повинні базуватися лише на свідченнях.
Треба також зазначити, що країни-члени СОТ щодо процедур стосовно захисту прав інтелектуальної власності не мають жодних зобов'язань щодо: надання можливості перегляду виправдання у кримінальних справах (Ст. 41.4 Угоди ТРІПС); запровадження відмінної від чинної у них системи судочинства; розподілу ресурсів між захистом прав інтелектуальної власності та виконанням законодавства в цілому (Ст. 41.5 Угоди ТРІПС).
Країни-члени СОТ, застосовуючи цивільно-правові та адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності, мають забезпечити: доступність процедури; відповідачі повинні мати право на письмові повідомлення, які мають бути своєчасними, містити «достатньо докладний виклад», у тому числі підставу для претензій; можливість представлення незалежними адвокатами; процедури не повинні мати надмірно обтяжливих вимог щодо обов'язкової особистої присутності; надання всім сторонам таких процедур можливості для підтвердження своїх претензій і для представлення всіх відповідних доказів; забезпечення засобів визначення та захисту конфіденційної інформації за умови, що це не суперечить чинним конституційним вимогам.
Положення ТРІПС також містять такі особливості процедури щодо охорони прав інтелектуальної власності стосовно доказів: надання органам судової влади права вимагати представлення відповідачем у судовому розгляді доказу на підтвердження претензій, який перебуває під його контролем і наведений іншою стороною такого розгляду, за необхідності для надання такого доказу має гарантуватися захист конфіденційності; надання органам судової влади права прийняття попередніх та заключних рішень на основі представленої інформації у випадках, коли сторона судового розгляду добровільно і без достатніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації або встановлює значні перешкоди у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом щодо захисту прав.
Згідно з ТРІПС, органи судової влади повинні мати право вимагати від сторони припинити порушення прав інтелектуальної власності та запобігти введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією імпортованих товарів, що ввозяться з порушенням прав інтелектуальної власності, відразу після проходження такими товарами митного кордону.
Країни-члени СОТ не мають зобов'язань щодо надання таких повноважень судовим органам стосовно об'єкта, що охороняється, придбаного або замовленого стороною судочинства, що є «невинним порушником законодавства».
Органи судової влади згідно з ТРІПС повинні мати право:
- вимагати від порушника сплачувати власнику прав збитки у розмірі, достатньому для адекватної компенсації шкоди, якої зазнав власник прав через порушення його прав інтелектуальної власності порушником, який свідомо або маючи достатні підстави для свідомої дії, брав участь у порушенні, та вимагати від порушника сплатити власнику прав витрати, які можуть включати відповідну винагороду адвокату. Країни-члени можуть дозволити судовим органам вимагати стягнення прибутку та/або сплати встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо, або маючи достатні підстави щоб знати, брав участь у порушенні;
- вимагати від порушника інформувати власника прав про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують його права, а також про їхні канали поширення;
- наказувати стороні, за вимогою якої було вжито заходів і яка порушила процедури захисту прав, надати стороні, яка зазнала хибних обмежень або була позбавлена права, адекватну компенсацію за шкоду, завдану їй унаслідок такого зловживання;
- вимагати виконання негайних та ефективних тимчасових заходів з метою: (а) запобігання порушенням будь-якого права інтелектуальної власності, і зокрема запобігати введенню до комерційних каналів під юрисдикцією порушників товарів, включаючи імпортовані товари, відразу після проходження митного кордону та (b) збереження відповідних доказів відносно інкримінованого порушення;
- ухвалювати принаймні попередні заходи там, де це доречно, особливо коли будь-яке відтермінування може завдати непоправної шкоди власнику прав або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено;
- вимагати від заявника надати всі прийнятні можливі докази з метою задовольнити їх з достатнім рівнем певності у тому, що заявник є власником права і що права заявника були порушені або невідворотно будуть порушені, і видати заявнику судове розпорядження щодо забезпечення застави чи еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповідача і запобігти зловживанню;
- надати іншу інформацію, необхідну для ідентифікації товарів, про які йдеться.
Країни-члени СОТ повинні мати право вимагати від заявника права надати заставу або еквівалентну гарантію, достатні для захисту відповідача та для компетентних органів, а також щоб запобігти зловживанню. Власник, імпортер або одержувач товарів (що включають промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем або інформацію, яка не підлягає розголошенню), вільний обіг яких було припинено митними органами на підставі рішень, інших, ніж рішення судових або інших незалежних органів, і час для застосування заходу закінчився без надання тимчасового права на звільнення товарів уповноваженими на це органами, і при тому, що всі інші умови імпортування були виконані, повинен мати право на проходження товарами митного кордону у разі внесення такої застави, суми якої достатньо для захисту власника прав від будь-якого порушення. Застава повертається, якщо власник прав не зміг протягом встановленого періоду домогтися в суді права на позов.
Важливим є те, що країни СОТ повинні негайно повідомити імпортера та заявника про тимчасове зупинення проходження митного кордону товарами. Якщо протягом періоду, що не перевищує 10 робочих днів після того, як заявник отримав повідомлення про призупинення, митні органи не були поінформовані про те, що судовий розгляд, який веде до рішення за конкретними обставинами справи, ініційований стороною іншою, ніж відповідач, або що уповноважені органи належним чином вжили тимчасових заходів, які продовжили зупинку про¬ходження митного кордону товарами, товари повинні пройти митний кордон при тому, що всі інші умови імпорту або експорту були виконані; у відповідних випадках це часове обмеження може бути подовжене ще на 10 робочих днів. Якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, ініційовано — перегляд, включаючи право бути вислуханим, має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити протягом встановленого часу, чи слід ці заходи змінити, скасувати або підтвердити (Ст. 55 Угоди ТРІПС «Тривалість тимчасового зупинення»).
Відповідні органи повинні мати право вимагати від заявника сплатити імпортеру, одержувачу вантажу або власнику товарів відповідну компенсацію за будь-яку шкоду, якої вони зазнали через незаконне затримання товарів або по¬милкове затримання товарів (Ст. 56 Угоди ТРІПС «Відшкодування збитків імпортеру та власнику товарів»).
Без завдання шкоди захисту конфіденційної інформації країни-члени повинні забезпечити компетентні органи правом надавати власнику прав достатні можливості для проведення силами митних органів інспектування будь-яких товарів з тим, щоб підкріпити доказами претензії власника права. Компетентні органи повинні також мати право надавати імпортеру еквівалентні можливості для інспектування будь-яких таких товарів. У разі прийнятого позитивного рішення за конкретними обставинами справи країни-члени можуть надати компетентним органам право інформувати власника прав про імена та адреси відправ¬ника вантажу, імпортера та одержувача вантажу, а також про кількість товарів (Ст. 57 Угоди ТРІПС «Право на інспекцію та інформацію»).
Країни-члени можуть не застосовувати вищезгадані положення до незначної кількості товарів некомерційного призначення, які містяться в особистому багажі осіб або відправляються малими партіями (Ст. 60 Угоди ТРІПС).
Країни-члени повинні забезпечити застосування кримінальних процедур та штрафів принаймні у випадках навмисної фальсифікації товарного знака або з порушенням авторських прав у комерційних масштабах. Заходи покарання по¬винні включати ув'язнення та/або грошові штрафи, достатні для того, щоб служити засобом стримування відповідно до рівня покарання, який застосовується у випадках злочинів відповідної тяжкості. У відповідних випадках заходи покарання повинні також включати накладення арешту, конфіскацію та знищення товарів, що порушують право, та будь-яких матеріалів або обладнання, які значною мірою були використані при вчиненні порушення. Країни-члени можуть передбачити застосування кримінальних процедур та покарання і в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, особливо коли вони вчинені навмисно та в комерційних масштабах (Ст. 61 Угоди ТРІПС).
Щодо інституційного забезпечення ТРІПС, то цим положенням відведено кілька частин, а саме: Частину IV — «Набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності та відповідні процедури INTER PARTES», Частину V — «Запобігання та врегулювання суперечок», Частину VI— «Домовленості на перехідний період» і Частину VII— «Інституційні домовленості: заключні положення».
Країни COT домовилися вимагати виконання членами прийнятих процедур та формальностей щодо товарних знаків, географічних позначень, промислових зразків, патентів і компонування інтегральних мікросхем як умову набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності з метою уникнення безпідставного скорочення періоду захисту прав інтелектуальної власності у випадках, коли таке право надається чи реєструється. Також країни-члени COT повинні забезпечити, щоб їхні процедури надання чи реєстрації (які повинні відповідати основним умовам набуття права) дозволяли надання або реєстрацію права протягом прийнятного часу.
Для знаків послуг члени СОТ застосовують з відповідними змінами положення Статті 4 Паризької конвенції (1967). Щодо процедур набрання та підтримання чинності права інтелектуальної власності, адміністративного скасування та процедур між сторонами стосовно оскарження, скасування та анулювання, вони повинні базуватися на загальних принципах захисту прав інтелектуальної власності.
Країни СОТ визначили, що остаточні адміністративні рішення у будь-якій з процедур набрання та підтримання чинності прав інтелектуальної власності, адміністративного скасування та процедур між сторонами стосовно оскарження, скасування та анулювання повинні підлягати перегляду у судовому порядку або подібною до судової влади структурою. Проте, члени СОТ не мають жодних зобов'язань «щодо можливості для такого перегляду рішень у випадках невдалого оскарження чи адміністративного скасування відміни за умови, що підстави для таких процедур можуть стати предметом процедур анулювання» (Ст. 62.5 Угоди ТРІПС).
З метою забезпечення відкритості країни-члени СОТ повинні публікувати закони та правила, остаточні судові рішення й адміністративні норми загального застосування чи поширити їх у такий спосіб, що дає можливість органам влади та власникам прав ознайомитися з ними національною мовою. Крім того, повинні публікуватися угоди на рівні уряду або державних установ країн-членів СОТ.
Про всі вищезазначені закони та правила кожна країна СОТ має повідомити Раду ТРІПС (Рада). У разі успішного завершення консультацій Ради з ВІПО щодо створення загального реєстру таких законів і правил Рада може вирішити зняти це зобов'язання. У цьому зв'язку Рада також має розглядати будь-які дії щодо повідомлень, які випливають з положень Статті 6-bis Паризької конвенції (1967). Слід зазначити, що кожна країна-член СОТ має бути готова надати у відповідь на письмове прохання іншого члена інформацію про згадані вище закони, правила та угоди, що мають відношення до змісту цієї Угоди. Країна СОТ може звертатися з письмовим проханням про надання доступу або про достатньо докладне повідомлення про конкретне судове рішення чи двосторонню угоду тощо, які, на думку такого члена, торкається його прав.
Жодне із зазначених положень щодо відкритості не вимагає від країни-члена розкриття конфіденційної інформації, що перешкоджало б виконанню закону, або у будь-який інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, завдавало шкоди законним комерційним інтересам будь-яких окремих підприємств.
Проведення консультації та врегулювання суперечок між країнами-членами СОТ у рамках цієї Угоди регулюється Статтями XXII та ХХІІ ГАТТ 1994, як вони були розроблені та застосовані у Домовленості про врегулювання суперечок з урахуванням певних положень.
Рада ТРІПС має стежити за виконанням положень ТРІПС країнами СОТ, надавати їм можливість проводити консультації та виконувати інші визначені членами СОТ зобов'язання. Одним із напрямів роботи Ради є надання на звернення країн-членів СОТ допомоги щодо врегулювання суперечок. Рада ТРІПС може консультуватися та отримувати інформацію з будь-яких джерел, які вона вважатиме за належні.
Рада ТРІПС протягом першого року з дати першого свого засідання, консультуючись у ВІПО, повинна шукати можливості створення відповідних шляхів співпраці з органами цієї Організації.
З метою усунення міжнародної торгівлі товарами, що порушує права інтелектуальної власності, члени СОТ домовилися співпрацювати один з одним. Для цього вони створюють на своїй території органи, які повинні обмінюватись ін¬формацією про торгівлю товарами, що порушують права інтелектуальної власності. Вони мають сприяти обміну інформацією та співробітництву між митними органами стосовно торгівлі товарами з фальсифікованими товарними знаками та піратськими копіями продукції.
Зміни та доповнення до ТРІПС, які приймаються з метою відповідності більш високим досягнутим рівням захисту прав інтелектуальної власності, а також тим, що діють у багатосторонніх угодах і прийняті згідно з цими угодами іншими країнами-членами, можуть, як це передбачає параграф 6 Статті X Угоди про СОТ, прийматися Конференцією Міністрів без подальшої процедури формального прийняття. Конференція Міністрів приймає рішення щодо внесення змін і доповнень до ТРІПС на основі прийнятої за принципом консенсусу пропозиції від Ради ТРІПС. Застереження щодо будь-якого положення ТРІПС не діють без згоди інших країн СОТ.
Країна-член СОТ може вживати будь-яких заходів, які вона вважає необхідними для захисту своїх суттєвих інтересів безпеки, пов'язаних із речовинами, здатними на ядерний розпад, пов'язаними з пересуванням збройних сил та засобів ведення воєнних дій.
Аналогічний виняток становлять акції, вжиті під час війни чи в умовах інших надзвичайних ситуацій у міжнародних відносинах або на виконання зобов'язань згідно зі Статутом ООН для підтримки миру та безпеки.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності має гармонізуючий вплив на стандарти з охорони прав інтелектуальної власності в усьому світі. Для країн-членів ТРІПС несе в собі як труднощі, так і переваги. До переваг ТРІПС можна віднести: заохочення до творчої та інноваційної праці; передачу технологій на комерційних умовах; зменшення торгівлі підробленими товарами; зростання експорту й імпорту.
Основним засобом заохочення до творчої та інноваційної роботи є ефективна охорона прав інтелектуальної власності (патенти, авторське право, промислові зразки) шляхом винагороди розумової праці. Також ТРІПС вимагає від країн-членів чіткого дотримання положень, якими передбачається, що власники патентів мають розголошувати технічну інформацію, яка дозволить кваліфікованим спеціалістам відтворити винаходи. А це, в свою чергу, дасть можливість промисловому сектору використовувати її для подальших досліджень та розробки процесів і нових видів продукції, які відрізняються від запатентованих. Звичайно, таке стимулювання піде на користь усій країні в цілому.
Очевидно, що захист прав інтелектуальної власності є важливим фактором у прийнятті рішень компаніями розвинутих країн щодо інвестування в країни, що розвиваються. Зазвичай це можна побачити, наприклад, у прийнятті інвестиційних рішень у хімічній та фармацевтичній галузях промисловості. Посилена охорона прав інтелектуальної власності заохочуватиме іноземних партнерів створювати спільні підприємства для проведення дослідницької роботи в країнах, що розвиваються.
Поширення виробництва підроблених товарів часто викликане тим, що малі підприємства не повністю усвідомлюють правові наслідки застосування товарних знаків без дозволу їх власників. Також підробка товарів несприятливо позначається на експортних інтересах малих підприємств, які виробляють товари за ліцензією для інших країн.
Основна проблема експортно-імпортних операцій у вивченні того, чи підлягає продукція патентуванню або іншому виду захисту прав інтелектуальної власності на конкретному експортному ринку. Якщо запропонований для продажу на будь-якому закордонному ринку товар має товарний знак, то необхідно буде забезпечити, щоб будь-який подібний знак не використовувався і не реєструвався на цьому ринку.
Труднощі впровадження ТРІПС виникають у зв'язку з: необхідністю внесення змін до системи захисту прав інтелектуальної власності; необхідністю відслідковування незаконні махінації; передачею «традиційних знань».
Справді, згідно із зобов'язаннями щодо прав інтелектуальної власності більшість країн, що розвиваються, повинна: внести поправки щодо строку дії патентного захисту, якщо він коротший за 20 років; комп'ютерні програми мають охоронятися згідно з авторським правом як літературні твори; виконати положення ТРІПС щодо патентування фармацевтичних та агрохімічних продуктів.
Запровадження системи жорсткішого захисту прав інтелектуальної власності має сприяти запобіганню використанню шляхом махінацій та інших засобів розроблених іноземними компаніями технологій, на які останні мають патентні права. Передбачається, що компанії, які мають зареєстровані патенти, повинні бути уважнішими до забезпечення того, щоб їх запатентовані технології не використовувалися без сплати роялті.
За останні роки значно збільшилася питома вага науково-дослідних розробок у галузі біотехнології та генетичної інженерії. Прикладом може бути знання властивостей рослин, які (знання) передаються з вуст в уста від одного покоління до іншого (наприклад, рослин, які є лише в тропіках і мають властивості підтримувати життя). Положення ТРІПС та Конвенція з біологічного різноманіття розглядають питання того, яким чином країни, де розташовані генетичні ресурси, можуть брати участь у проведенні науково-дослідної діяльності у галузі біотехнології та ділитися результатами такої діяльності.
Отже, можна стверджувати, що в середньо- та довгостроковій перспективі гармонізація стандартів з охорони прав інтелектуальної власності, як передбачено в ТРІПС, позитивно впливатиме на стимулювання винахідницької діяльності, насамперед у країнах, що розвиваються. Однак у короткостроковій перспективі, як показують деякі дослідження, кращий захист може примусити галузі промисловості в певних секторах — таких, як фармацевтичний та хімічний, платити вищі ціни за придбання запатентованих технологій.
Взагалі, для того, щоб уникнути суперечок, пов'язаних із торговими аспектами прав інтелектуальної власності, усім підприємствам, що займаються зовнішньою торгівлею, необхідно не тільки самим ознайомитися з положеннями ТРІПС, а й повністю усвідомити зобов'язання, яких вона вимагає.
Створення правил захисту прав інтелектуальної власності триватиме і надалі. Пункти 17—19 Декларації Міністрів Четвертої Міністерської конференції СОТ присвячені саме подальшій роботі у сфері захисту цих прав, а саме: важливості впровадження Угоди ТРІПС таким чином, щоб це сприяло охороні здоров'я шляхом як спрощення доступу до сучасних лікарських засобів, так і створення нових; необхідності вирішення проблем, що можуть постати в разі застосування обов'язкового ліцензування перед країнами, які мають незначні чи зовсім не мають можливостей виробляти фармацевтичні препарати; подовження до 1 січня 2016 року для найменш розвинутих країн терміну застосування ними правил патентування фармацевтичних препаратів; створення багатосторонньої системи повідомлення про географічні позначення походження вин та алкогольних напоїв, а також реєстрації їх географічних позначень.
Прокоментувати