Центр Консалтингу

  • Проблеми охорони інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції в міжнародному бізнесі

  • Всі публікації
Єременко А.В. // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 207: В 5 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.

Досліджена специфіка дій недобросовісної конкуренції в умовах інтернаціоналізації бізнесу та торгівлі, а також їх вплив на організацію правового регулювання інтелектуальної власності Доведено, що ефективна охорона інтелектуальної власності від дії недобросовісної конкуренції може бути забезпечена тільки з врахуванням низки соціально-економічних явищ, що супроводжують процеси урбанізації.  Показано, що найбільш радикальним способом охорони комерційної таємниці, що є інформацією в  комп'ютерних системах, є  поєднання правових методів з сучасними технологіями інформаційної безпеки.
Ключові слова: інтелектуальна власність, недобросовісна конкуренція, міжнародний бізнес, інтернаціоналізація, глобалізація, контрафакція, комерційна таємниця.
І. Вступ. Глобалізація економіки та інтенсифікація розвитку високих технологій внесли суттєві корективи її характер та методи конкуренції, особливо в сфері інтелектуальної власності. Інтернаціоналізація бізнесу та торгівлі об'єктивно активізує дії конкурентів, які пов'язані з неправомірним використанням інтелектуальних та комерційних ресурсів суб'єктів міжнародної економічної діяльності з метою одержання прибутку. В той же час інтелектуальна власність стає основним чинником економічного розвитку. Конкуренція виступає як зовнішня примусова сила, яка змушує виробників підвищувати продуктивність праці та розширювати виробництво, впроваджувати новітні технології, насамперед, за рахунок використання об'єктів інтелектуальної власності.
Все це вимагає існування ефективної системи охорони та захисту інтелектуальної власності на національному і міжнародному рівнях. Але використання сучасних правових норм не може забезпечити достатній рівень охорони об'єктів інтелектуальної власності, особливо у випадку їх розміщення в інформаційних системах з виходом в Інтернет. Тому актуальною слід вважати проблему адаптації інституту права інтелектуальної власності до нових умов ведення бізнесу та торгівлі. Одним з аспектів розв'язання цієї проблеми є аналіз чинників інтернаціоналізації інтелектуальної власності та розробка нових механізмів її правового регулювання, в тому числі захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції.
II. Постановка завдання. Захист бізнесу віл недобросовісної конкуренції як засіб охорони інтелектуальної власності має ряд особливостей. По-перше, він засновується не на наявності у власника інтелектуальної власності відповідних прав, а на розумінні неприпустимості дій,  які суперечать чесній комерційній практиці. Останнє може бути зафіксоване законодавчими документами або бути визнане як загальний принцип права певної країни. По-друге, на сьогодні не існує чіткого визначення поняття недобросовісних або нечесних конкурентних дій. Визначення цих понять залежить від економіко-соціальних реалій та правової культури, що існують в конкретній країні, а тому можуть значно відрізнятися по країнах світового співтовариства. По-третє, в умовах інформатизації бізнесу спостерігається тенденція до скорочення практики захисту від недобросовісної конкуренції тільки правовими методами. Це пояснюється рядом причин, основними серед яких слід назвати: неможливість надання досить переконливих доказів факту порушення прав інтелектуальної власності щодо об'єктів, які розміщені в інформаційних системах та передаються за допомогою комп'ютерних мереж і, перш за все, Інтернет; небажання окремих підприємців з огляду на потенційні витрати, а в багатьох випадках і на національний менталітет звертатися до судових інстанцій; недостатня ефективність судових систем.
Трансформація підходів до організації захисту об'єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції в міжнародному бізнесі актуалізуються під дією наступних факторів:
- інтенсифікація розміщення бізнес-структур на територіях багатьох країн, нормативно-правова база яких відрізняється і які не обов'язково є членами СОТ;
- виникнення нових об'єктів інтелектуальної власності, що потребують захисту від недобросовісної конкуренції (комп'ютерні програми, бази даних та доменні імена, що існують в інформаційних системах окремих підприємств та розповсюджуються через Інтернет);
- підтверджена практикою недостатність захисту від недобросовісної конкурсний тільки правовими методами. Угода ТРІПС (Стаття 41) передбачає ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечення гаранту проти їх зловживань. Але в той же час, на думку міжнародних експертів, Угода ТРІПС чітко не регламентує сутність цих дій і тому доведення факту порушення прав інтелектуальної власності є досить складним процесом.
Все це вимагає дослідження специфіки дій недобросовісної конкуренції в умовах інтернаціоналізації бізнесу щодо неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власності, а також розробки методів запобігання вказаних дій. Методологічною основою дослідження є системний підхід до низки соціально-економічних явищ, що супроводжують процеси недобросовісної конкуренції як в національному, так і в міжнародному середовищах.
ІІІ. Результати. Розглянемо найбільш розповсюджені в інтернаціональних бізнес-структурах дії, які можуть вважатися недобросовісною конкуренцією, а також заходи щодо недопущення цих дій. Перш за все, слід зупинитися на неправомірному використанні ділової репутації інших суб'єктів виробничої та комерційної діяльності. В цьому випадку недобросовісна конкуренція проявляється в таких діях як - використання чужого імені, товарного знаку, комерційного (фірмового) найменування, географічних зазначень, рекламних матеріалів, які можуть привести до змішання з діяльністю реальних власників цих об'єктів інтелектуальної власності. Діями недобросовісної конкуренції спід також вважати і відтворення зовнішнього вигляду виробів, як правило, конкурентоспроможних фірм і введення їх в обіг без зазначення виробника копії, що також має на меті змішання з їх діяльністю. Прикладом вказаних неправомірних дій є продаж фальсифікованої продукції широкого вжитку з брендами всесвітньо відомих компаній (Gillette, Proсtеr & Gamble, Bosch, Duracell, Oral-B тощо). Низька якість підробок призводить до погіршення репутації товарних знаків і, як наслідок, зниження прибутків фірм-власників засобів ринкової ідентифікації. За оцінкою фахівців найбільших масштабів фальсифікація набула в галузі інформатики, виробництва аудіо- та відеопродукції, фармацевтичних препаратів, тютюнових виробів, електронної техніки.
Недобросовісною конкурентно також можуть бути неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Труднощі захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції в цьому випадку пов’язані з тим, що більшість інформації становить комерційну таємницю розміщену в базах даних інформаційних систем, що має вихід в Інтернет.
Найбільш вагомою загрозою бізнесу, з точки зору наслідків та реальної можливості захисту, є неправомірне використання ділової репутації конкурента, що вводить в оману не тільки потенційних, а й існуючих споживачів. В міжнародній практиці введення в оману пов'язується з діями, що створюють помилкове враження щодо товарів конкурента. Менеджерам це явище більш відоме як розповсюдження контрафактної продукції або піратство.
Суттєвою ознакою контрафакції є те, що дії, які порушують права власників інтелектуальної власності, мають, як правило, організований промисловий характер і здійснюються з метою отримання неправомірного прибутку. На сьогодні поширення контрафактної продукції стає глобальною проблемою. Підробка товарних знаків, комерційних (фірмових) найменувань і власне товарів призводить до значних втрат коштів та витрат на судові процедури, знижує інвестиційну привабливість країни, а також завдає шкоду національним інтересам. За оцінками міжнародних експертів обсяг щорічної світової торгівлі конрафактними товарами становить 500 млрд. євро і має тенденцію до зростання, а рентабельність виробництва контрафактних товарів сягає 500-1000 %.
Масштаби та терміни випуску та розповсюдження контрафактної продукції обумовлені дією таких чинників як визнання та висока оцінка якості товарів певного виробника; рівень технологічної та організаційної складності відтворення (копіювання) і реалізації відповідною товару, а також розмір необхідних фінансових витрат; кореляція між вагою та розміром контрафактних виробів та вірогідністю їх виявлення (наприклад, при митному контролі). У випадку, коли зазначені чинники збігаються, відповідний товар стає об'єктом масштабних міжнародних фальсифікацій. Прикладом є піратство в галузі програмного забезпечення, відео- та аудіо продукції. Так, в 2003 р. загальні збитки від використання неліцензійною комп'ютерного програмного забезпечення становили $29 млрд., а серед встановленого в 2004 р. у світі програмного забезпечення на $80 млрд. легально придбаним було тільки 65 % .
Країни, що розвиваються, мають найбільший процент продаж контрафактної продукції - незаконна торгівля забезпечує зайнятість і дохід для найбідніших верств населення. Це стосується, перш за все, таких країн як Китай, В'єтнам, Тайвань, Гонконг, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Росія. Слід зазначити, що контрафакція охопила всі регіональні ринки без виключення, включаючи і високорозвинені країни, в тому числі і країни ЄС, про що свідчать дані таблиці 1.

Таблиця 1: Рівень реалізації контрафактних товарів та послуг на Європейському ринку в 2004 р., %

 Товари / послуги  Рівень контрафакції, %
 Інформаційні системи  
 39
 Аудіо- та відеопродукція  16
 Текстильні вироби
  10-16
 Музична індустрія  10
 Виробництво автозапчастин
 5-10
 Спортивні товари та товари для відпочинку  5-7

Оцінюючи економічні наслідки контрафакції, треба чітко визначити суб'єктів по відношенню до яких мають місце збитки. Цими суб'єктами можуть бути: автор інтелектуальної власності; виробник товарів, що стали об'єктом фальсифікацій; споживач контрафактних товарів.
Щодо автора, то він не одержує винагороду за творчу діяльність і в результаті цього втрачає стимули для продовження роботи по створенню нових об'єктів інтелектуальної власності. Останнє негативно впливає на розвиток ринку товарів інтелектуальної праці, опосередковано погіршує економічний стан країни та знижує її конкурентоспроможність.
Прямих матеріальних збитків піратство завдає також виробнику товарів, оскільки, низька якість копій, як правило, завдає шкоди його діловій репутації. Крім того, зменшуються прибутки як за рахунок зменшення обсягів виробництва, так і внаслідок відсутності компенсації витрат, що пов'язані із розробкою товарів, набуттям прав на їх тиражування, рекламою тощо.
Що стосується споживача, то ситуація є неоднозначною. З одного боку, він одержує товар за більш низькою ціною, що є вагомим фактором особливо коли мати на увазі, що контрафакція в більших масштабах поширюється в малорозвинених країнах з невисоким рівнем життя. Правова культура у цих країнах знаходиться не на належному рівні, внаслідок чого відсутнє негативне ставлення до нелегального використання контрафактних товарів. З іншого боку, якість цих товарів с низькою. Але треба визначити, що в той же час, завдяки вдосконаленню технологій відтворена якість деяких контрафактних товарів практично не поступається оригінальній продукції. Це, в першу чергу, стосується програмних засобів. Внаслідок цього сукупність інших чинників, таких як співвідношення «ціна-якість», стає не на користь оригінальної продукції, що створює сприятливі умови для розповсюдження піратських виробів. Згідно з даними Комісії європейського співтовариства від 5 до 7 % загальної світової торгівлі припадає на контрафактну продукцію.
Крім зазначених суб'єктів, негативні економічні наслідки мають і країни, на території яких розташовані бізнес-структури, продукція яких страждає від контрафакції. Це, в першу чергу, недоотримання валовою внутрішнього продукту та відповідне зменшення надходжень, скорочення числа робочих місць тощо.
На противагу цьому, в економічному виграші, але тільки в короткостроковому періоді опиняються країни, на території яких налагоджено в масовому масштабі виробництво контрафактної продукції. Серед основних причин, що стримують дії урядів цих країн в сфері запобігання фальсифікації слід назвати:
- створення нових робочих місць у зв'язку з появою підприємств, які виробляють підробки. Останнє особливо суттєво для країн з високим рівнем безробіття;
- недосконалість законодавчої бази щодо захисту інтелектуальної власності як в галузі її реєстрації, так і з причини наявності дієвих механізмів покарання за порушення прав об'єктів інтелектуальної власності;
- корумпованість правоохоронних структур.
Таким чином, перерозподіл прибутків внаслідок виробництва та реалізації, контрафактних товарів та послуг призводить до втрат, перш за все, авторами та виробниками товарів, тому саме ці суб'єкти господарювання ініціюють справи щодо захисту інтелектуальної власності при активній підтримці влади та юридичних органів своїх країн, а також відповідних міжнародних організацій.
До дій недобросовісної конкуренції слід також віднести неправомірні збирання, розголошення і використання комерційної таємниці. Угода ТРІПС передбачає охорону комерційної таємниці згідно етап і 10-bis Паризької конвенції (1967 р.)та п.2 та 3 Статті 39 Угоди ТРІПС.
Слід зазначити, що перелік інформації, яка є комерційною таємницею, законодавчо чітко невизначений, оскільки її зміст залежить від комерційних інтересів бізнес-структур, які є власниками цієї комерційної таємниці. Але можна стверджувати, що до комерційної таємниці належить інформація про різні сторони фінансової, виробничо-господарської, управлінської та науково-технічної діяльності, охорона яких зумовлена інтересами конкуренції і можливою загрозою економічної безпеки бізнесу. Американські підприємці вважають, що втрата 20% інформації у 60 із 100 випадках призводить до зруйнування бізнесу протягом місяця. Це пояснює рівень витрат зарубіжних компаній на охорону комерцій¬ної таємниці, які становлять 10-15% усіх витрат на процес виробництва. Особливо актуальна проблема захисту комерційної таємниці у випадку її розміщення в інформаційних системах, що мають вихід в Інтернет.
Основними напрямками захисту комерційної таємниці є:
- визначення інформації, яка становить комерційну таємницю;
- визначення механізмів, які в умовах конкретного бізнесу повинні виключити неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Щодо сучасного бізнесу, то найбільш важливим є другий напрямок. Дійсно, рекомендації стосовно віднесення інформації до комерційної таємниці н умовах глобалізації мало чим відрізняються віл умов традиційного бізнесу. Спираючись на досвід інших країн при вирішенні нього питання можна рекомендувати наступне:
- при віднесенні інформації до комерційної таємниці слід дотримуватися балансу економічної вигоди та безпеки бізнесу, адже надмірне втаємничення діяльності може принести до втрати прибутків, оскільки умови ринку вимагають широкої рекламної кампанії. В той же час зневажливе ставлення до комерційної таємниці може суттєво зменшити прибутки з урахуванням конкуренції;
- до комерційної таємниці, безумовно, слід віднести відомості типу «ноу-хау». Ці відомості треба охороняти також від власного персоналу, оскільки існує імовірність їх розголошення чи продажу конкуруючому бізнесу;
- комерційною таємницею слід вважати раціоналізаторські пропозиції та винаходи, що знаходяться на стадії розробки. Перші навіть після видачі авторського свідоцтва можуть залишатися комерційною таємницею, оскільки с новим технічним розв'язанням задачі, а охорона комерційних досягнень у галузі інтелектуальної власності за допомогою законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є більш ефективною;
- до комерційної таємниці слід віднести також тексти договорів (контрактів), що укладаються керівництвом компанії з діловими партнерами. Це необхідно тому, що конкурент, володіючи відповідною інформацією, може скласти досить повне уявлення про виробниче та фінансове становище компанії.
Слід зауважити, що в багатьох випадках керівництво компаній навіть при виявленні неправомірного використання комерційної таємниці не поспішає звертатися до уповноважених державою органів стосовно захисту порушених прав на об'єкти інтелектуальної власності. Це пояснюється наступними причинами:
- юрисдикційна форма захисту потребує багато зусиль та часу і навіть у випадку успішного вирішення справи не гарантує повного відшкодування збитків,
- факт розголошення викрадення комерційних секретів компанії ставить під сумнів її ділову репутацію.
Останнє ще раз підтверджує, що найбільш радикальним засобом захисту комерційної таємниці (особливо при розміщенні об'єктів інтелектуальної власності в інформаційних системах) є поєднання правових методів з сучасними технологіями інформаційної безпеки, що дозволяє запобігти несанкціонованому використанню інтелектуальної власності. Саме тільки комплекс вказаних заходів щодо захисту інтелектуальної власності є однією з передумов функціонування бізнесу в умовах інтернаціоналізації.
IV. Висновки. На основі аналізу проблеми охорони інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції в міжнародному бізнесі можна зробити такі висновки:
- в умовах інтернаціоналізації ринкової економіки поширюються тенденції неправомірного використання чужих інтелектуальних і комерційних ресурсів з метою протиправного отримання прибутків;
- проблеми захисту сучасного бізнесу від недобросовісної конкуренції обумовлені їх розміщенням на територіях декількох країн з різними юрисдикціями, а також появою нових об'єктів інтелектуальної власності, норми правового захисту яких і механізми їх реалізації ще не сформувалися;
- найбільш поширеними діями недобросовісної конкуренції є розпов¬сюдження контрафактної продукції і неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці;
- сучасні заходи протидії піратству повинні здійснюватися на основі вдосконалення співробітництва та координації зусиль на національному, регіональному та міжнародному рівнях між різними органами влади та промисловими групами;
- найбільш радикальним засобом охорони комерційної таємниці щодо електронного бізнесу та електронної комерції є одночасне застосування правових методів та сучасних технологій інформаційної безпеки.

  • Прокоментувати

Зареєструйтесь та увійдіть, щоб прокоментувати публікацію